Проходячи повз монастир

Монастир як місце розміреного стабільного життя, до якого прагнуть більшість людей на планеті.
Місце безпеки. Адаптація чітких правил, виконання своїх кожноденних обов’язків, – прості речі,
для людини це під силу. Особливо в місці де відсутні багато звичних для нас подразників. Така
чіткість буття є дуже бажаною для більшості, але є вибором небагатьох. Ми не занурюємося в цю
ідилію бо знаємо, що ніколи не досягнемо її в нашому. Оазис, крихітний замкнений світ близький
до ідеалу, який чомусь обираємо спостерігати здалеку.

Чому ж ми всі не існуємо в монастирі, а проходимо повз…